Коротка історична довідка про Ватажкове та навколишні села

Життя на Полтавщині відоме ще 15 тисяч років тому. В наших краях ймовірно, ще і в той далекий час у Заворсклі й Головачі жили люди, але документів про той час виявити не вдалося. Перша археологічна згадка про наш край датується ІІІ – ІІ ст. н. е. Ось як про це надійшли відомості.

Влітку 1927 року головачанські селяни корчували пеньки і знайшли залишки незвичайного посуду. На щастя селяни виявилися кмітливими і повідомили про знахідку в Археологічний комітет Академії наук УРСР. В результаті до Головача прибув учений Академії – професор Макаренко. Він виявив, що проти Головача, на великому острові, який оточує з одного боку Ворскла, а з другого – рукав її Головач, жили колись скіфи.

Вчений помітив, що на цьому острові є ледь помітні горбики – широкі й низенькі. Дослідивши два підвищення, виявили, що це колишнє житло скіфів.

На глибині від 0,75 до 1,2 метра під нашаруванням чорнозему, на піщаному ґрунті чітко і яскраво виділялися чорні плями скіфських землянок. Тут було знайдено оздоблення, зразки чудового оздобленого глянцьованого посуду, різні побутові речі з кераміки, кісток (гладила, скребки), а також із глини й каменю. Це свідчить про великі технічні досягнення скіфів. Кам'яні метальні камені свідчать, що люди того часу жили, здебільшого з полювання. У землянках біля стінок знайдено залишки вогнища: спочатку шар піску, на ньому череп'яне нашарування, а потім глиняна замазка.

На 1927 рік, коли проводились розкопки під Головачем, було знайдено безліч речей і прикрас, взятих при розкопках могильників, але ще не пощастило знайти речі побуту, житла скіфів.

Так що археологічна знахідка під Головачем є унікальною: вперше знайдені речі побуту великого древнього народу.

Одне з поселень на древній річці Ворскла стало називатися Заворскло.

А села Головач, Лукіщину заселили мешканці Козельщини. В Козельщині хороші чорноземи. Щоб не дати селянам землі після реформи 1861 року, поміщик виселив селян на піски. Як висохне пісок та повіє вітер, то пісок і в тісто попадає, – розповідав 65-річний (в 1936 р.) житель Головача Іван Петрович Ляшенко.

А навколо пісків – чорнозем, луки поміщиків Романова, Ротова, Грифеля, Успенського, минівських куркулів: Німчиних та Деркачів, головачанських глитаїв Бублика Тимофія, Трипольського Дем'яна.

За переписом 1904 року в наших селах мешкало:

СЕЛО ЧОЛОВІКІВ ЖІНОК ВСЬОГО

Заворскло з хуторами

Головач

Ватажкове

Минівка

Лукіщина

Портнівка

392

321

371

70

401

355

398

63

793

676

779

133

Наші села були дуже вбогі. Наприклад, у Ватажковому на 108 селянських дворів було всього 40 десятин землі та 60 голів худоби. А звідси й злидні, нужденне життя селян. З їх інтересами царські власті не рахувалися (за одну мисливську собаку головачанський поміщик виміняв у сусіда всю сім'ю кріпака Медведя).

Господарства занепадали. Мізерні врожаї не давали змоги платити податки. Хоч капіталістичні відносини на початок XX століття досить глибоко проникли в сільське господарство України, кріпацтво було ще звичайним явищем. Із 9 мільйонів десятин дворянських земель близько 3,5 мільйона здавалось в оренду селянам. Так було і в Заворсклі: поміщик Грифель мав 300 десятин, а у всіх селян було 160 десятин, тобто майже на 800 душ населення. 150 десятин загарбав ватажківський куркуль Баштанник. Не маючи власної землі, люди працювали переважно в цих економіях, одержуючи в день плату по 20-50 копійок, тобто 60 карбованців на рік. Стільки платили поденникам, доглядачам худоби, столярам, слюсарям та іншим.

Більше одержували за рік праці помічник механіка панської економії – 300 крб., колісники – 315 крб., шорник старший – 215 крб., мельник старший – 300 крб., механік молотильних машин – 90 крб.

Для порівняння подамо деякі дані:

Щоб зробити в кузні панської економії залізну борону, треба витратити 15 крб. сріблом лише на матеріал. Готова борона Говарда коштувала в 1860 році 41 крб. сріблом, а кінні граблі – 85 крб. сріблом за штуку. Коли ж заробіток наймитів панських економій перевести на срібло, то купити навіть такий нехитрий інвентар селянин був неспроможний.

Таких юнаків чекало одне спасіння – служба в царській армії. Але в ній панувала суцільна муштра… Нагадаємо, що “куркулями” вважалися справжні господарі землі, в яких потім забрали їхню ж землю і розподілили між всіма селянами, а так званих куркулів проганяли з їх споконвічного місця проживання, тобто виселяли.

Нестерпне життя для селян настало в 1914 році, коли на Імперіалістичну війну забрали майже всіх чоловіків. А з Заворскла, Ватажкового йшли на фронт журливі листи: нема кому обробляти землю, яка заростає пирієм, нема худоби, нема зерна для посіву.

А після війни ... - з'явилася величезна країна - Радянський Союз. І почалася всім відома колективізація...





каталог сайтів