Високосний на календарі


2012 рік — високосний рік. Чи знаєте ви історію, коли саме і чому почали називати рік високосним? Пропонуємо поринути в давні часи і дізнатися про виникнення сучасного календаря.

Необхідність встановити надійну систему обліку часу виникла у людей здавна і, безперечно, була тісно пов'язана з життєвими вимогами людини. Коли треба починати сільськогосподарські роботи, коли краще йти на полювання, риболовлю, мандрувати на південь, де тепліше? Ці вимоги з розвитком людського суспільства привели до створення календарної системи.

Слово «календар» походить від латинського слова «calendae». Календами називалися перші дні будь-якого місяця, які обов'язково проголошувалися (по-римськи «саlаге») жерцями. Календарі розподіляються на сонячні, місячні та місячно-сонячні. В основі сонячного календаря лежить тривалість тропічного року, який є проміжком часу між двома проходженнями центра диску Сонця через точку весняного рівнодення і який дорівнює 365,2422 доби. Місячні календарі зв'язані з його фазами (молодик, перша чверть, повна та остання чверть) та обертанням навколо Землі із синодичним періодом приблизно 29,5 доби. Для сонячних календарів початок року більш-менш фіксований відносно пір року, а в місячних календарях початок року, що складається з 12 місяців по 30 та 29 діб, «плаває». Тому, щоб уникнути розходжень між обліком часу за зміною фаз Місяця і реальною зміною пір року, в деякі календарні роки місячного календаря вставлялися додаткові місяці. Виправлений таким чином календар називається місячно-сонячним і він широко використовувався в багатьох країнах світу, зокрема в Київській Русі до прийняття християнства. Це добре видно з українських назв місяців, які об’єктивно відображають стан природи та погоди щодо змін пір року. Але в багатьох країнах ще досі використовують штучні римські назви місяців. Місячними та місячно-сонячними календарями користуються дотепер численні народи Африки, Близького та Далекого Сходу.

Найпоширеніший у світі сучасний міжнародний календар – сонячний, в основі якого лежить юліанський календар, запроваджений Юлієм Цезарем за порадою олександрійського астронома Созігена у 46 році до Різдва Христового. Спочатку в Римі (з середини VIII ст. до н.е.) використовувався календар, який складався з 10 місяців. Перший місяць мав назву Мартіус на честь бога війни Марса, то му що римляни були дуже войовничими і схилялися перед Марсом, який «забезпечував» їм численні перемоги, результатом яких стала величезна Римська імперія. Другий місяць називався Апріліс від латинського «аперіо» — розкривати, тому що в цьому місяці починали розпукуватися бруньки на деревах.

Третій та четвертий місяці було названо на честь богинь Майї та Юнони. Наступні назви місяців, починаючи з 5-го, просто називалися їх порядковими номерами - від Квінтіліуса до Децембера. В цьому календарі чотири місяці року мали по 31 добі, а інші - по 30, тобто перший римський календарний рік складався з 304 днів. У VII ст. до н.е. було додано ще два місяці: одинадцятий — Януаріус (на честь бога з двома обличчями Януса) та дванадцятий Фебруаріус (на честь бога підземного царства Фебруса). Але навіть дванадцятимісячний римський рік був приблизно на 10 діб менший за тропічний рік. З часом це призвело до того, що пори року, визначені за таким календарем, перестали відповідати реальним явищам у природі. Тому римляни стали вставляти через рік у свій календар додатковий місяць — Мерцедоній довжиною 22 або 23 дні. Мерцедоній римляни вставляли між 23 та 24 Фебруаріусом. Вставки Мерцедонія робилися жерцями — спеціалістами з рахунку днів, які часто робили це досить довільно. Незабаром вони настільки заплутали календар, що в ньому при Цезарю стало не вистачати 85 днів. Як казав Вольтер «Римські полководці завжди перемагали але ніколи не знали, в який день це сталося». Завдяки реформі Юлія Цезаря 46 рік до Різдва Христового виявився незвичайно довгим і складався з 15 місяців, або 445 днів.

В історії календаря його називають «безпорядним» роком. Але потім облік днів за юліанським календарем налагодився, За ним час рахують циклами по 4 роки: три роки по 365 діб і четвертий рік, який називається високосним, 366 діб. Звідки з'явилася назва — високосний рік? Річ у тім, що римляни лічили дні місяця так, як рахують майже всі люди й зараз, підраховуючи, скільки днів залишилося до свят, відпустки, канікул тощо. У римлян було три дні в місяці з особливими назвами: 1-е число — календи, 5-е (або 7-е) — нони, 13-е (або 15-е) — іди. Будь-який інший день місяця визначався таким чином: 3-й день до березневих ід, 1-й день до травневих нон та ін. Коли було введено юліанський календар, додатковий день в кінці чотирьохрічного циклу повинен був завжди вставлятися перед 6-м днем до березневих календ, чому й став називатися «біс-сектус» («біс» — «двічі», «сектус» — «шостий»), тобто двічі шостий. А греки літеру «б» вимовляють як «в», тому в українській мові і з'явилися «високіс» та «високосний» рік. Після смерті Юлія Цезаря на честь реформатора календарної системи місяць Квінтіліс перейменували на «йулиус». Після Цезаря через деякий час жерці наплутали із вставкою додаткового високосного дня, який вони вставляли в кожному третьому році трьохрічного циклу, яким вони замінили чотирьохрічний цикл. Цю помилку жерців виявили під час правління імператора Августа, за наказом якого й виправили. Тоді Сенат Риму постановив називати шостий місяць «секстіліс» — «августом». За реформою Августа першим місяцем року був призначений «януаріус» і це привело до того, що місяці, названі за їхніми порядковими номерами, пересунулися на незвичне для них місце: Септембер (сьомий) став дев'ятим, Октобер (восьмий) — десятим, Новембер (дев'ятий) — одинадцятим та Децембер (десятий) — дванадцятим.

 Юліанський календар був прийнятий християнською церквою в 325 році після Різдва Христового на Нікейському Соборі. Але юліанський рік трохи довший за тропічний — на 11 хвилин 14 секунд, і через декілька століть це почало відчуватися. В VI ст. весняне рівнодення настало на 10 діб раніше, ніж у IV ст.

Римський папа Григорій XIII за пропозицією італійського астронома Луїджі Ліліо запровадив спеціальну календарну систему, за якою день 5 жовтня 1582 р. став вважатися 15 жовтня 1582 p., а з високосних років було виключено таке число століть, яке не ділиться на 4; тобто століття 17, 18 та 19 невисокосні, а 20 — високосне. Таким чином, наприклад, 2000 рік був високосним за двома сонячними календарями — юліанським та григоріанським! Завдяки папській реформі григоріанській рік став всього тільки на 26 секунд довший за тропічний. Це значить, що зайва доба в григоріанському календарі накопичиться тільки за 2375 років! Такий календар практично можна вважати «вічним», бо наступну поправку на 1 добу треба буде вводити тільки у 4317 році після Різдва Христового.

На новий календарний «стиль» в 1582-83 pp. перейшли разом з Італією Іспанія, Франція, Польща, Португалія, Голландія, Люксембург і Баварія, в 1587 р. — Угорщина, в 1610 — Прусія. Лише в 1700 — Німеччина, Норвегія, Данія, в 1753 р. — Англія, Швеція і Фінляндія, в 1916 — Болгарія, в 1919 — Сербія та Румунія, в 1924 р. — Греція, в 1925 — Туреччина, в 1928 р. — Єгипет. В Україні григоріанський стиль було введено у 1918 р. — тоді 1 лютого стало вважатися 14 лютого 1918 р.

Перший календар в Україні з'явився у 1076 р. в «Ізборнику» Святослава. В 1700 р. в Києві було надруковано перший «Календар або Місяцеслов». Протягом 1864-1915 pp. в Києві видавався «Київський народний календар». Але українською мовою перший календар було надруковано у Львові в 1850 p., а в Києві лише у 1907 р. Зараз друкується безліч різних календарів: настінних, відривних, у вигляді листівок тощо. Але в основі наведених в них астрономічних даних лежать розрахунки, зроблені в астрономічних обсерваторіях України. Головною Астрономічною обсерваторією НАНУ (в Голосіївському лісі) з 1948 р. видається «Короткий астрономічний календар», з 1997 р. — «Астрономічний календар».


  Клим ЧУРЮМОВ,

доктор фізико-математичних наук, професор Київського університету, заслужений працівник освіти України.

Читайте далі: Цікаві факти про Новий рік.





каталог сайтів